Неділя, 19.11.2017, 09:38
Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Статті

ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА від інтегрування у школі – до інтегрування у суспільство
Павліченко Марина Сергіївна
асистент вчителя з інклюзивного навчання
Карлівської загальноосвітньої школи  І-ІІІ ступенів № 3
 
ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА :від інтегрування у школі – до інтегрування  у суспільство
    Поширення в Україні процесу інклюзивного навчання дітей з обмеженими можливостями фізичного та/або психічного здоров’я є не лише відображенням часу, але й представляє собою ще один крок до забезпечення повної реалізації прав дітей з особливими потребами на якісну освіту. Інклюзивна практика реалізує доступ до одержання освіти в загальноосвітньому закладі за місцем проживання та створення необхідних умов для успішного навчання для всіх без виключення дітей, незалежно від їх індивідуальних особливостей, психічних та фізичних можливостей. Рівень підтримки, гуманізм у ставленні до дітей з особливими потребами, можливість надати їм доступну та якісну освіту – показники ступеня розвитку суспільства,  в якому вони живуть. 
Актуальність проблеми інклюзивної освіти пов’язана, насамперед, з тим, що число дітей, які потребують корекційного навчання, неухильно росте. Загалом приблизно мільйон юних українських громадян мають ті чи інші психофізичні порушення і потребують додаткових ресурсів для навчання. Як стверджують фахівці, з кожним роком кількість таких «нестандартних» дітей збільшується. Доведено, що діти з порушеннями починають краще розвиватися, коли з домашнього «ізолятора», чи зі спеціального інтернату потрапляють у дитячий колектив. Тут і проявляє себе  дивовижна людська здатність пристосовуватися до середовища: чим молодший вихованець за віком, тим скоріше відбувається адаптаційний процес в тому середовищі, де він знаходиться. Як зазначає у своїх дослідженнях Бут Т.І.: «В першу чергу ми повинні зробити систему достатньо гнучкою, аби вона могла відповідати різним запитам людей. Однак, якщо ми розуміємо інклюзію, як трансформацію ми повинні корінним чином змінити наше ставлення до різномаїття людської спільноти, яка є в освітній системі. Це різномаїття варто розглядати не як джерело труднощів, а навпаки, як певний атрибут реальності, який варто приймати і, більше того, цінувати. За такого підходу ми  відкидаємо сталий погляд на норму, як дещо гомогенне та стабільне. Ми бачимо норму в розмаїтті. Існування різних категорій учнів, кожна з яких має свої освітні потреби, визначається як фундаментальний факт, на якому базується вся педагогіка».
Проблема інклюзивної освіти дітей з особливими освітніми потребами  та їх інтеграції в загальноосвітній простір стала важливою для педагогічного колективу Карлівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 в 2014 році. Саме того року колектив знаходився в пошуку освітньої ніші, а низка нарад і глибокий аналіз учнівського контингенту переконали педагогів у необхідності роботи саме в цьому напрямку. Коли мова йде про учнів з порушеннями у розвитку, універсальних рецептів не існує. Але, вочевидь, щоб задовольнити потреби учнів такої категорії, педагогам необхідно пристосувати навчальне середовище та методи навчання. Також необхідно змінювати їх відповідно до освітніх потреб учнів. Запорукою успішної реалізації моделі інклюзивної освіти є ефективна співпраця вчителів, відповідних фахівців, батьків та учнів. Тому перед педагогічним колективом школи виникло завдання – створити високоефективну команду однодумців, об’єднаних спільними цілями та завданнями, які співпрацюють, щоб досягти більшого, ніж кожен із них здатен досягти самотужки.    
    У навчальному закладі створена своєрідна мережа підтримки. Всі працівники та адміністрація школи, всі, хто працює з дитиною з особливими освітніми потребами,  допомагають один одному, обмінюються знаннями, намагаються максимально використовувати місцеві ресурси для досягнення головної мети – реалізації дитиною її потенційних можливостей.  
    Батьки дітей з особливими освітніми потребами переконані, що найсприятливішими умовами для виховання й навчання їхніх дітей є звичайна школа, де вони можуть успішно покращувати свої вміння та навички, товаришувати з ровесниками та почуватися в безпеці.                       
     Таким чином, основна ідея інклюзивної освіти: від інтегрування у школі – до інтегрування  у суспільство.
    На сучасному етапі досить гостро відчувається потреба в кадрах, які б займалися лише дітьми з особливими освітніми потребами. Отже, я як асистент вчителя з інклюзивного навчання, чітко зрозуміла, що багато в чому навчання та розвиток дитини з порушеннями психофізичного розвитку конкретної дитини залежать саме від мене, бо моя робота є невід'ємною складовою у навчанні дитини.
  На моє переконання, асистентом має бути людина з розвинутими комунікативними та організаційними здібностями; здатна співчувати, співпереживати; мати ціннісні орієнтації, спрямовані на розвиток дитини як особистості та найвищої цінності суспільства; володіти педагогічним тактом, мати навички вирішення конфліктних ситуацій. Діти дуже тонко відчувають ставлення до себе, на добро реагують добром, а при байдужому ставленні замикаються в собі. В дитину потрібно вірити, в усьому підтримувати – і все буде добре.
Категорія: Статті | Додав: Тая (26.01.2017)
Переглядів: 54 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]