П`ятниця, 07.08.2020, 04:25
Вітаю Вас Гість | RSS
Відділ освіти, молоді та спорту Карлівської РДА
Головна Каталог статейРеєстраціяВхід
Меню сайту
...
Дискусійно-педагогічний клуб Світоч
Останні новини
• Карлівська учениця отримала 200 балів з двох предметів ЗНО!
• Відновили діяльність заклади дошкільної освіти району
• Про підготовку закладів дошкільної освіти до відновлення діяльності
• Про відновлення роботи закладів дошкільної освіти
• З Міжнародним днем захисту дітей
• Зі Святом останнього дзвоника!
Файли
Головна » Статті » Рік англійської мови » Статті

Як запобігти дитячим психологічним травмам
     Починаючи з першого моменту життя, дитина шукає любові і підтримки батьків. Видатний психолого Еріх Фром виділив два напрямки впливу батьків на життя дитини: турбота про задоволення її фізичних потреб та ставлення до дитини, що визначає її любов до життя. Коли батьки добре ставляться до дитини, це допомагає їй зрозуміти, що життя прекрасне, що добре бути хлопчиком чи дівчинкою.
      Виховання дітей потребує терпіння, самовіддачі та внутрішньої стабільності, стверджує спеціаліст з вивчення психічних травм дитини Тіна Грімберг. Крім того, дуже важливо знати, які наслідки в душі дитини залишають наші вчинки, агресивна поведінка, необережні висловлювання. Коли розсерджена, а інколи розлючена мати кричить своєму п’ятирічному синові: "Я вб’ю тебе!” або "Ти зробив погано, я не люблю тебе”, або "Я ніколи більше не дозволю тобі кататися на велосипеді!”, вона не усвідомлює, якими можуть бути наслідки її слів. Адже все це вона говорить людині в кілька разів меншій за зростом та вагою – дитині, що сприймаєє слова цього велетня (а надто коли це батько) всерйоз , вірить йому, лякається, можливо, на все життя. Які ж види поведінки дорослих можуть спричинити психологічну травму дитини? Перш за все, це відмова у визнанні, невіра в дитину, неприйняття її. Наприклад, у сім’ї до одного з дітей часто ставляться не так, як до його сестер та братів: "Ось Ігор у нас гарний хлопчик, а ти, незграбо, постійно потрапляєш у якість пригоди…” А такою пригодою може бути всього-навсього розбита склянка або розлите молоко. А душа дитини в цей момент глибоко травмується. Приниження-постійне джерело психологічних травм. Як часто батьки опускають дитину з більш високого рівня самооцінки на більш низький простими словами: "дурень”, "телепень”, "бовдур”… Особистість знецінюється. Особливо небезпечно робити це в присутності стрононніх. У всіх випадках травмування такі слова – "ярлики” глибоко проникають у душу дитини. У неї з’являються оціночні судження: "Я погана”, "Я нерозумна”, "Нікому я не можу подобатися”. Спочатку дитина думає так про себе зрідка, потім все частіше, потім це перетворюється у впевненість та стає нормою поведінки. Навколишні ж бачать нас в звичайній мірі так, як ми самі бачимо себе. Емоційне ігнорування.
    Скільки батьків вважають, що суворе виховання підготує дитину до суворого життя. І тому часто відмовляють дитині в співчутті та турботі, не обіймають її, не голублять, не цілують і не розмовляють з нею. На жаль, у нас ще існують такі психологічні моделі стосунків між людьми, за яких ми не кажемо дитині: "Яке щастя, що ти у мене є!”, "Як я тебе люблю!”, "Ти у мене найкращий”. Що ж відбувається з дітьми, що страждають від психологічних травм? У таких дітей можуть з’явитися затримки в розвитку моторних та мовних умінь, розвитися апатія та байдужість. Як відмічає Тіна Грімберг, у травмованих психологічно малюків нерідко спостерігається порушення сну, а іноді може виникнути нудота та блювання. У них розвиваються так звані "дурні” звички – смоктання пальця, спроби кусатися, розкачування, розлади в їжі, істерія. Серед різних видів психологічного травмування спеціалісти виділяють словесні образи по відношенню до дітей. Вони сприяють розвитку певного ставлення до самої себе, агресивності, бажання заподіяти шкоду собі та іншим людям. Психологічно травмовані діти часто справляють враження злих, нещасних. Нерідко вони навіть відчувають потребу втекти куди-небуть. На жаль, нерідко травмування дитини вдома супроводжується її травмуванням у школі. Дитина готова бачити в учителеві замісника батьків, ставитись до нього з довірою. І коли вчитель поводить себе по відношенню до дитини негативно, по-насильницьки, то це ще більше поглиблює й без того глибокі сімейні травми.
   Психологічні травмування в школі можуть відображатися у таких діях: словесні образи та приниження; обзивання дитини; доведення дитини до сліз криком; потурання по відношенню до дітей, які знущаються над іншими; використання домашнього завдання як покарання тощо. Ми часто не замислюємося над тим, що відчуває дитина, коли публічно обговорюється або прояваляється її неуспіх. Виявляється, що дитина відчуває себе в безпеці, якщо вона знає про настрої матері та батька. А ми часто не звертаємо уваги на дитину і не вважаємо за потрібне розповідати їй про себе. Існує таке уявлення, що дитині не обов’язково знати про наші неприємності. А, виявляється, значно краще переживати прикрощі разом, допомагаючи один одному. Це домомагає підтримувати партнерські стосунки у сім’ї, відвертаючи страхи у дитини.
Категорія: Статті | Додав: Тая (03.12.2011)
Переглядів: 685 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Освіта в Україні
У школах району
  • Гімназія ім. Ніни Герасименко

  • ...







    Статистика





    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0
    Відділ освіти, молоді та спорту Карлівської РДА ©2010 - 2020